Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дотули́ти, -лю́, -лиш, гл. Приставать.
Звідусі́ль, звідусіля́, звідусю́ди, нар. Со всѣхъ сторонъ, отовсюду. Який тепер чорт скаже тобі ясно, коли звідусюди нахмарило? К. ЧР. 239.
Зву́к, -ка, м. = гук.
Карбованчик, -ка, м. Ум. отъ карбованець.
Лаз, -зу, м. 1) Преимущ. во мн. ч. Лазаніе. Минулись мої ходи через огороди; минулися мої лози через перелази. ЮР. Збор. Петренко. 49. 2) Лѣсной проходъ звѣрей. 3) Лѣсная поляна. Желех. 4) мн. Нарѣзки полей, участки. Ум. лазо́к. Желех.
Обопільний, -а, -е. Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339.
Покуняти, -ня́ю, -єш, гл. Подремать.
Попереловлювати, -люю, -єш, гл. Переловить (во множествѣ).
Протопопша, -ші, ж. Жена протоіерея. Левиц. І. 347.
Стуляти, -ляю, -єш, сов. в. стулити, -лю, -лиш, гл. 1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. І. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. стулити очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. І. 140.