Вудка, -ки, ж. Уда, удочка. урвалася вудка. Нечѣмъ уже поживиться.
Гайда I, -ди 1), м. и ж. Повѣса.
2) ж. Флейта.
Дзвона́рь, -ря́, м. Звонарь. Ум. Дзвона́рчик.
Заверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Уже коники запряжені і возики завернуті. 2) Заходить, зайти по дорогѣ. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. 3) Ворочать, воротить. Завертіла миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. 6) Оскоплять, оскопить (животное). 7) — го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурѣлъ (кто). 8) заверну́ти ніс. Заважничать.
Му́ц, -ца, м. 1) Малорослая лошадь. 2) Мопсъ. Ум. му́цик.
Нелинь, -ня, м. Дубъ, не теряющій листьевъ на зиму.
Оскверняти, -ня́ю, -єш, сов. в. оскверни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Осквернять, осквернить. Святиї Божії міста ксьонзи скажені осквернили.
Саморозвій, -вою, м. Саморазвитіе.
Скушати, -ша́ю, -єш, сов. в. скуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Почали (чорти) скушать його.
Хлоп'я, -яти, с. Маленькій мальчикъ; мн.: ребята. Се й мале хлоп'я знає. Тепер, — от як там п'ять або шість год хлоп'яті, вже воно й у штанцях. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає, ходім погуляти. Ум. хлоп'ятко, хлоп'яточко. Пасе ягнята мале хлоп'яточко в стерні.