Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бзичати, -чу, -чиш, гл. = дзичати. Вх. Лем. 391.
Виложити, -жу, -жиш, гл. 1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Гріши́тель, -ля, м. Творящій грѣхъ, грѣшащій. КС. 1883. ІІ. 470.
Доли́нистий, доли́нча́(с)тий, -а, -е. Низменный.
Зашумува́ти, -му́ю, -єш, гл. Запѣниться.
Купний, -а́, -е́ Покупной. Купне щупне. Ном. № 10482. А ні то воли продажні, а ні то вони купні. Грин. III. 518.
Пробіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. Пробѣсноваться.
Свекрушин, -а, -е. Принадлежащій свекрови. Г. Барв. 437.
Сотворяти, -ря́ю, -єш, сов. в. сотвори́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворять, сотворить, создавать, создать. Сотворив Бог дівчиною. Чуб. V. 482.
Усміхливий, -а, -е. Улыбающійся. Усе був приязний і усміхливий. О. 1862. II. 78.