Дужчати, -чаю, -єш, гл.
1) Дѣлаться сильнѣе.
2) Выздоравливать, оправляться.
Дурні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Глупѣть.
Керма, -ми, ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Руль у плотовъ; состоитъ изъ дошки (лопасть) и друґара (рукоятка), который вращается на сворені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць.
Ли́ко, -ка, м. 1) Лыко. З однієї липи двічи лика не деруть. Кричить, мов з його чорт лика дере. не мішайтесь між чужі лика. Не мѣшайтесь не въ свое дѣло. 2) Веревки (изъ лыкъ?), которыми татары въ прежнее время связывали захваченныхъ ими во время набѣга людей. Поэтому: бути в татарськихъ ликахъ — попасть въ неволю къ татарамъ. в'язати в лина. Брать въ неволю. Попереду біжить чавуш великий і грамоту султанову читає: в'язати в лика всіх, або стинати. Ум. личко. Виміняв ремінець на личко.
Нані́с, -но́су, м. Наносъ.
Понадоювати, -доюю, -єш, гл. Надоить (во множествѣ). Чотирі корови держать та по тричі на день доять. Шо того молока понадоюють!
Поярок, -рку, м. Шерсть съ молодыхъ ягнятъ.
Семериця, -ці, ж. Семь воловъ въ плугѣ. При доріжечці сам плужок оре, сам плужок оре семерицею.
Скот, -та, м. Скотъ, рогатый скотъ. Млини держав, скот продавав, то-що. Ум. ското́к, ското́чок.
Суягна вівця. Беременная Овца.