Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жиді́вство, -ва, с. Еврейство, жидовство.
Карувати, -ру́ю, -єш, гл. Значеніе неясно. Потебня (К исторіи звуков. III). 37) переводить на основанія нижеприводимой пѣсни, — чаровать. Cм. еще накарувати. Навчи, навчи, бідная вдова, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Окаруєм руки й ноги і карії очі, щоб не ходив до дівчини опівночі. Мет. 214.
Латати, -та́ю, -єш, гл. 1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Ном. № 1595. Церкву обдирає, а коршму латає. Ном. № 11723. 2) Прибивать лати на кровлю. Угор. 8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати! Маркев. 48.
Обшмалити, -лю́, -лиш, гл. = обсмалити.
Переволочити I, -чу, -че́ш, гл. = переволокти.
Позгортатися, -таємося, -єтеся, гл. Свернуться (во множествѣ).
Схоронення, -ня, с. Сохраненіе. Дала я свої гроші до схоронення. Харьк. г.
Тлумок, -мка, м. = клунок. Ум. тлумочок.
Фурнути, -ну, -неш, гл. = фуркнути. Качка... фурнула. Рудан. І. 129.
Цнота, -ти, ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. ІІІ. 321. Ум. цно́тонька. Гол. IV. 321.