Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Шух. I. 84. Вх. Зн. 4. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. Гн. II. 222. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ. Камен. у.
Вихолоняти, -няю, -єш сов. в, вихолонути, -ну, -неш,, гл. Охлаждаться, охладиться, остывать, остыть. Нехай вихолоняє борщ. Волч. у. Вода вихолола.
Відьмище, -щі, ж. Ув. отъ відьма.
Гладуха, -хи, ж. Полная, жирная женщина. Ном. ст 299, № 301.
Ґоґо́зник, -ка, м. Раст. Vaccinium vitis idaea. Лв. 102.
Далекогля́д, -ду, м. Телескопъ. Ся труба телескоп або далекогляд. Ком. І. 89.
Кабала, -ли, ж. Гаданіе по картамъ. Желех. класти кабали. Гадать но картамъ. Желех.
Лобо́чок, -чка, м. Ум. отъ лоб.
Семилітка, -ки, ж. Имѣющая семь лѣтъ. Грин. III. 83. Стрів дівку семилітку. Чуб. V. 1190.
Сорококлинці, -ців, м. мн. Орнаментъ на писанкахъ, въ которомъ заключается 40 треугольниковъ. КС. 1891. VI. 364.