Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безґрунтий

Безґрунтий, -а, -е. 1) Не имѣющій усадебной земли. 2) Безземельный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 39.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗҐРУНТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗҐРУНТИЙ"
Бом! меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять. Грин. II. 112.
Вихитрувати, -трую, -єш, гл. Добыть хитростью. Левиц. І.
Гре́чечка, -ки, ж. Ум. отъ Гречка.
Дзиґльо́ваний, -а, -е. Кокетливый, бойкій. Дзиґльований парубок, дівка. Черкас.
Заковерзува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Закапризничать.
Намоло́ти, -мелю́, -леш, гл. Намолоть, смолоть. Нажав, намолотив, намолов. Рудч. Ск. II. 120.
Погориджа, -жі, ж. Пожаръ, пожарище. МВ. (О. 1862. III. 40). Торік була погориджа, ще й досі чути. Ном. № 4125. Чи не на погориджу біжите? МВ. І. 38.
Предся I нар. = предці.
Руїнник, -ка, м. Разрушитель. К. ПС. 7. Наслідити руїнника монгола. К. Дз. 80.
Утрощити, -щу, -щиш, гл. = утокмачити. Та як бехнуло, то аж трохи не на три цалі у землю мене втрощило. МВ. (КС. 1902. X. 156).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗҐРУНТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.