Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дзвіно́к, -нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. І. 14. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.
Досмоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Досмолиться.
Жигу́чка, -ки, ж. = жигавка. Вас. 140.
Зоря, -рі, ж. 1) Звѣзда. Чи це тая зоря зійшла, щоб я додому йшла? Чи це тая вечірняя, щоб я погуляла? Грин. III. 198. Ой ти зоре, моя зоре, зіронько вечірняя. Лукаш. 161. 2) Заря. Чи то зоря розсвітає? Чуб. V. 2. на зорю займається. Свѣтаетъ. Уже зоря занялася, вже й сонечко зійшло. МВ. ІІ. 110.
З'ясувати, -су́ю, -єш, гл. Выяснить, обнаружить. Не смів я вам, що думав, з'ясувати. К. Іов. 70.
Кно́рос, -са, м. Кабаній самецъ, не кладеный. Шух. I. 212.
Ли́пень, -пня, м. = липець 1. Желех.
Розшрубувати, -бу́ю, -єш, гл. Развинтить. Всі сустави розшрубує. Котл. Ен. V. 19.
Сертучина, -ни, ж. Сюртукъ, плохой сюртукъ. Прийшов.... у якийся сертучині. О. 1862. II. 75.
Утрощити, -щу, -щиш, гл. = утокмачити. Та як бехнуло, то аж трохи не на три цалі у землю мене втрощило. МВ. (КС. 1902. X. 156).