Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. 1) Дѣлаться женоподобнымъ, бабиться, изнѣживаться. Cм. ба́́битися. Желех. 2) Набрякать, отекать. Мнж. 175. 3) Сморщиваться отъ долгаго пребыванія въ водѣ (о человѣч. тѣлѣ). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся. Богод. у. Славян. у.
Господе́вий, -а, -е = Госпо́дній. Кара Господева. Шевч. 331.
Ді́дько, -ка, с. Чортъ, дьяволъ, домовой. Грин. ІІІ. 385. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. К. ЧР. 164. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Козел. у. Ді́дька ма́ти. Не имѣть ничего. В кишені дідька має. Рудч. Чп. 122.
Катерка, -ки, ж. Катеръ. Гей, катерко розбитая. Чуб. V. 954.
Кожушка, -ки, ж. = кожушанка. Думаю потєгти свою кожушку черкасином. Черниг. у.
Козуня, -ні, ж. Ум. отъ коза́.
Нора, -ри, ж. 1) Нора. 2) Жив. Hypudaens glareolus. Шух. І. 22. Cм. нориця 2. Ум. нірка. Ув. нороха. Мнж. 69.
Сукровиця, -ці, ж. = Сукроватиця. З мертвого пішла сукровиця.
Чапленя, -няти, с. Птенецъ цапли. Ум. чапленя́тко.
Щикнути Cм. щикати.