Гнівно нар.
1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його.
2) Обидно, непріятно. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько.
Грабельки́, -льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиги, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію).
Довива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дови́ти, -в'ю́, -в'є́ш, гл. Довивать, довить, окончить вить, свивать. Ой прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати.
Дури́на, -ни, ж. Придурь. Чи він трохи бува не з дуриною? дури́ну стро́їти = дурнину строїти.
Іно нар. Только, лишь. Все може нагородитися, іно страх ніколи. Не прийшла ні снідати, ні обідати, іно пришила роду одвідати.
Надожда́ти Cм. наджидати.
Поки нар. Пока, покамѣсть. Поки діда, поти й хліба. Поти пряла, поки й задрімала. Поки-м тебе не любила, була-м як голубка. о-поки. Вотъ до какихъ поръ. Мені в ставку о-поки. поки світа, по́ки сонця. Во вѣкъ, никогда. Поки світа, поки сонця не прилетимо.
Понакручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и накрутити, но во множествѣ. Понакручує гульки (на тілі).
Прокашлювати, -люю, -єш, сов. в. прокашляти, -ляю, -єш, гл. Прокашливать, прокашлять.
Стовбурчати, -чаю, -єш, гл. Подыматься вверхъ, становиться дыбомъ.