Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гониві́тер, -тра, м. = Вертипорох. Вх. Зн. 6.
Засми́кувати, -кую, -єш, сов. в. засми́кати, -каю, -єш, гл. 1) Задергивать, задергать. Засмикали, як циган сонце. Ном. № 10057. 2) Сбивать, сбить съ толку.
Отцей, отця́, отце́, мѣст. = отсей. Ном.
Переволокти, -ся. Cм. переволікати, -ся.
Під'язник, -ка, м. Служащій для подвязыванія. Ум. під'я́зничок. У мене в скрині той платочок під'язничок, що під'язую зімою. Зміев. у.
Пірчити, -чу, -чиш, гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Рудч. Ск. І. 3. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем. Грин. І. 203.
Позолочувати, -чую, -єш, сов. в. позолотити, -лочу, -тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Мет. 26. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила. Чуб. V. 246.
Раптово нар. Внезапно, неожиданно. А чому се ви не їсте? — раптово спитала їх, аж крикнула, пані Висока. Левиц. Пов. 210. Гладкий як гукнув на своїх та раптово як кинулися на штурму, дак не дали й брами зачинити. КС. 1885. VI. 349.
Розуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. Понимать. Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не памятаю. МВ. ІІ. 13.
Уволікатися, -каюся, -єшся, сов. в. уволоктися, -лочуся, -чешся, гл. Втаскиваться, втащиться, втянуться.