Вара! I, меж. Нe тронь! прочь! Вара від мене! «Ой вара, вара, нові новобранці: ой є в мене иншії коханці.» — Ой чомусь тоді не казала: «вара!» як єсь од нас подарунки брала.
Відзолити Cм. відзолювати.
Засипати II, -па́ю, -єш, сов. в. засипати, -плю, -плеш, гл. 1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Його житло засипле з неба сірка. Поховали. Засипали домовину. 2) Всыпать, всыпать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. 3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку.
Куниця, -ці, ж.
1) Куница. Ось як раз попалась мені лисиця, або куниця.
2) Куній мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями.
3) Выкупъ помѣщику за крѣпостную невѣсту (первоначально въ видѣ мѣха, а затѣмъ и денегъ). да́ти куницю. Заплатить такой выкупъ.
4) Метелка на камышѣ. Ум. кунична.
Маркі́тний, -а, -е. 1) Скучный, невеселый, недовольный, огорченный. 2) Жуткій.
Мату́зка, -ки, ж. = мотузка.
Озов, -зву, м. Окликъ.
Поковалювати, -люю, -єш, гл. Побыть кузнецомъ.
Соннивий, -а, -е. = сонливий. Я хоч соннивий, та все таки раніше встав. Невістка соннивая, дрімливая.
Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Така вже вдача собача. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. То вже ж. И вотъ. То вже ж Хмельницький до козаків приїзжає, словами промовляє. То вже ж один козак лугом біжить, коли дивиться на кущ, аж кущ дріжить.