Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блискавконогий, -а, -е. О лошадяхъ: съ ногами, быстрыми какъ молнія, быстроногій. К. МХ. 16.
Волочити, -чу, -чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Капкан, -ну, м. Канканъ. Капкан її (лисицю) за хвіст. Мнж. 2) Ум. капкане́ць. Желех.
Мерви́стий, -а, -е. Измятый, помятый. Мервиста солома.
Наза́влеги нар. = в-обляги. Желех.
Окорм, -му, м. Продовольствіе, провіантъ. Почали жолніре, консистуючи в городах і селах, беззаконні окорми і напитки од людей вимагати. К. ЧР. 10.
Позубитися, -блюся, -бишся, гл. Иззубриться. Шабля позубилась. ЗОЮР. І. 96.
Поповий, -а, -е. = попів.
Тьоп! меж., выражающее ударъ: хвать! Тьоп його по пиці! Полт. г.
Цурпалок, -лка, м. = цурупалок. Черк. у. Ум. цурпалочок. Грин. ІІІ. 310.