Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відставити Cм. відставляти.
Забала́куватися, -куюся, -єшся с. в. забала́катися, -каюся, -єшся,, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.
Зба́вити, -ся. Cм. збавляти, -ся.
Здійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. здійня́ти, -йму́, -ме́ш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Мет. 299. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. Рудч. Ск. II. 15. На поріг ступає, шапочку здіймає. Лавр. 109. 2) Поднимать, поднять. Гуки до Бога здіймає, Господа з небес благає. Мет. 417. Ой казав Криворук, що не здійме орда рук. Орда руки ізняла і козака заняла. Н. п. Здійміть очі ваші. Єв. І. IV. 35.
Зубожити, -жу, -жиш, гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.
Перецарювати, -рюю, -єш, гл. Окончить царствовать, господствовать.
Перстеник, -ка, м. Ум. отъ перстінь.
Поросклеювати, -кле́юю, -єш, гл. Отклеить (во множествѣ).
Становлення, -ня, с. Установка.
Упам'ятку нар. Памятно. Щось мені те й не впам'ятку. Черн. у.