Закри́вдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть.
Замурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать.
За́хист, -ту, м. 1) Мѣсто, защищенное отъ вѣтра; пріютъ, пристанище. Да як же мені зійти з сюю села? Де мені знайти той захист? Гори, що роблять кораблям захист од бурі. Нема чоловікові захисту на широкому степу. 2) Защита, покровительство. Посередник... повинен бути захистом для крепаків, боронити їх. Ум. за́хисток, за́хисточок.
Ковиза, -зи, ж. Бочарный инструментъ для сгибанія обручей. Ум. ковизка.
Підтикати, -ка́ю, -єш, сов. в. підтикати, -чу, -чеш и підіткнути, -ну, -неш, гл. Подтыкать, подоткнуть, подсунуть. Уже, підтикавши десь поли, фурцює добре навісна. Паничу, я вас підтичу.
Розворина, -ни, ж. = розвора.
Скрутій, -тія, м. = скрутель.
Смертній, -я, -є. Относящій къ смерти. Там смертня тінь, непоряд, руйнування.
Спризба, спри́зьба, -би, ж. = приспа. На спризьбі сидить.
Устромляти, -ляю, -єш, сов. в. устромити, -млю, -миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляв в роззявлений рутульця рот. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл. Одіткнув верх, устромив туди пику. Розпалить люльку і устромить йому в рот. встромити очі в землю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить.