Закурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів.
Пописувати, -сую, -єш, сов. в. пописати, -пишу, -шеш, гл.
1) Писать, написать (во множествѣ). Дрібне листе пописує. Там (у книгах) усе як раз пописано.
2) Только сов. в. Исписать. Пописав увесь папер.
Пораздратовувати, -вую, -єш, гл. Раздражить (многихъ).
Привідець, -дця и привідця, -ці, м. Руководитель; предводитель. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. Макогоненко до всеї біди привідця. Привідця був во всіх содомах.
Самосуд, -ду, м. Самосудъ. Народнього самосуду герої. Крівавий самосуд.
Скалубина, -ни, ж. Скважина, трещина. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею.
Столя, -лі, ж. = стеля.
Ухекати, -каю, -єш, гл.
1) Утомить, уморить. Так ухекає того (товариша-молотника), що мусить і шапку геть.
2) Сожрать. Собаки ухекали кляті.
Хибч, -чі, ж. Неправильность, недостатокъ, порокъ. Тут єсть якась хибч. Бридкий, як хибчі.
Худорлявий, -а, -е. Худощавый, болѣзненный. Бісова гни-біда! (лайка на худорлявих — дитину то що). Як тичина, високий, худорлявий.