Безголов'я, -в'я, с. 1) Бѣдствіе, несчастье, горе, погибель. Безголов'я та короткий вік на тебе. Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я. Нехай він лютує... Поки безголов'я ворон прокричить. 2) Иногда въ видѣ шутки называютъ шапку безголов'ям: Десь тут було моє безголов'я. Ум. безголов'ячко.
Вертьог, -гу, м. Ухабъ; яма въ пескѣ, выбитая вѣтромъ.
Де́мено, -на, с. Руль. Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено.
Жура́ 2, -ри́, ж. = журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Ум. жу́рка.
Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою.
Мути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Смущаться; волноваться. Отсе не где Катря! — мутиться мати: хто ж мене оплаче?
М'я́кота́ и мня́кота́, -ти, ж. 1) съ удар. на послѣднемъ слогѣ. Мягкость. Як постелю сіна, то м'якота спати. 2) съ удар. на первомъ слогѣ. Мякоть мяса.
Паняга, -ги, м. = панюга.
Покрити, -ся. Cм. покривати, -ся.
Потомок, -мка, м.
1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків.
2) соб. Потомство. Свій потомок поучу. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки).
