Зіпо́ну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Заорать, загорланить, закричать. Криком... зіпонув гайдамака.
Мартю́к, -ка́, м. Заяцъ, родившійся въ мартѣ. Ум. мартючо́к.
Мере́жка, -ки, ж. 1) Ажурный узоръ, получаемый помощью выдергиванія нитей изъ полотна и закрѣпленія оставшихся бѣлыми нитками. Названіе частей: отверстія — дірочки; узкіе полосы полотна, раздѣляющія отверстія, стоящія въ группѣ, — стовпці; болѣе широкія полосы, раздѣляющія группы отверстій — полоте́нця; рубецъ, который идетъ но краю мере́жки или рядъ мелкихъ отверстій тамъ-же — прутик. У нашої да Ганночки в подолі мережки. горла́та мережка — съ слишкомъ большими отверстіями, а сліпа — съ слишкомъ малыми. Кромѣ того мережки носять цѣлый рядъ различныхъ названій, смотря по узору или способу шитья: безчісна, збан, колісна, колісчатка, ко́са, кругла, ля́хівка, московка, переплутаннячко, трійчатка, хрещата, черв'ячок, з чисницями и пр. сорочка-мере́жка. Рубаха съ ажурными узорами. А в нашої бондарівни сорочка-мережка. 2) Узорныя украшенія цвѣтными нитками сверхъ канта по таліи полушубка. 3) Узоры въ ожерельи изъ цвѣтныхъ бусъ. «Въ нѣкоторыхъ мѣстахъ, на правой сторонѣ Днѣпра, изъ мелкаго разноцвѣтнаго намиста приготовляютъ узорчатое ожерелье, на кот. употребляется больше всего чернаго и бѣлаго намиста: «чорне для поля, а біле, червоне і голубе, чи там друге яке небудь, для мережок». Cм. лучка. 4) Рѣзьба на деревѣ. 5) Орнаментъ на металлическихъ частяхъ курительной трубки, а также и стальной шаблонъ для выбиванія его. Ум. мережечка.
Покравати, -ва́ю, -єш, гл. Рѣзать на куски. — А чим покраває (яблучко) ? — Золотий ножик має. Моя Ганнуся з иншим розмовляє, моє серденько як ножиком покраває.
Розлаятися, -лаюся, -єшся, гл. Разругаться. З туєю поганою розлаялася.
Споритися 2, -рюся, -ришся, гл.
1) Спорить. Спориться як за батьківщину.
2) Воли споряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ.
Студня, -ні, ж. Колодезь. На високій горі студня мурована. Ум. студенька.
Трускавка, -ки, ж. Раст. Pragaria collina Ehrh.
Тягач, -ча, м. Рабочій въ шахтѣ, перевозящій въ шахтѣ уголь.
Уростич и уростіч, нар. Въ, разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. Коні, як почують чорта, то вростіч.