Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безвусий, -а, -е. Безусый, не имѣющій усовъ.
Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Довгові́їй, -ві́я, -ві́є. Съ длинными рѣсницами.
Єге́рь, -ря, м. Стоянъ въ постройкѣ. МУЕ. І. 86. (Черниг.). Cм. стоян.  
Ненила, -ли, об. Высокій, неповоротливый человѣкъ. Мнж. 187.
Опанування, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Перечути, -чую, -єш, гл. Прослышать, услышать. Перечули вони, шо у якогось царя покрав дзмій чотирьох дочок. Мнж. 43. Перечула через люде, що мій батько в гости буде. Мет. 248. А я тебе, мій синочку, ні відкіль не перечую і не побачу. Мил. 214.
Поконвічний, -а, -е. Извѣчный. Поконвічні високі Карпати. Млак. 88.
Теско, -ка, м. = тезко. Вх. Зн. 69.
Шинар, -ра, м. см. цапар. Шух. І. 171.