Виголювати, -люю, -єш, сов. в. виголити, -лю, -лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб.
Дра́ла нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. дра́ла да́ти. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла.
Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. 2) Задавать, задать (урокъ). 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. З дочкою ліг спати, завдав сипа у лакеї. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? 4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. На вічну каторгу завдав. . Семена Палія на Сібір завдав. . Далеко десь були вони завдаті. 5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. . — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жалу їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. А буде нашу тисячу шати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпильки при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. 6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. 7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій тима додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. 8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб.
Инший, -а, -е. 1) = и́накший. Милий покидає, иншої шукає. Дві в однаковому убранні, а третя в иншому.
2) Иной, нѣкоторый. Инший легко робить та хороше ходить.
Начинка, -ки, ж. Фаршъ, начинка. Буває добрий борщ із м'ясом та з начинкою пироги.
Неволя, -лі, ж.
1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. з неволі робити. По неволѣ дѣлать.
2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали.
3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю.
4) Падучая болѣзнь.
5) Чортъ, бѣсъ. Ум. неволенька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку.
Поворозка, -ки, ж. 1) Шнурокъ, бичевка. В кунтуші з срібними китицями і поворозками. 2) Ленточка для завязыванія очіпка. Также тесьма для завязыванія передника, юбки. Ум. поворозочка.
Принаджуватися, -джуюся, -єшся, сов. с принадитися, -джуся, -дишся, гл. Поваживаться, повадиться. Принадився вовк до овець.
Пучечка, -ки, ж. Ум. отъ пучка.
Шахта, -ти, ж. Шахта. Шахтарь любить свою темряву шахту.