Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Звабля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зва́бити, -блю, -биш, гл. Приманивать, приманить, привлекать, привлечь, прельщать, прельстить. Не могла звабити калачем, а потім тяжко було відбити бичем.
Иршлиця, -ці, ж. Оторочка на тулупѣ изъ смушка или сурковаго мѣха.
Мари́на, -ни, ж. 1) Раст.: a) Pyrethrum corymbosum. б) Anthiems nobilis. 2) Рыба Barbus fluviatilis.
Незаборонно нар. Невозбранно.
Поколупати, -па́ю, -єш, гл. Поковырять, исковырять. Хто це мені піч поколупав?
Приготування, -ня, с. Приготовленіе.
Пузиревий, -а, -е. Пузиревим салом намазують шиї волам.
Сімсотий, -а, -е. Семисотый.
Шапкувати, -ку́ю, -єш, гл. Снимать шапку, стоять безъ шапки, низкопоклонничать. Шапкує перед нею. Первий чоловік у громаді, котрому всі шапкували й поважали. По мові сій шапкую вас, вітаю та й до домівок з миром одпускаю.