Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Брязкальце, -ця, с. = брязкало 1. Скрізь будуть брязкальця дзвінкі.
Брязкання, -ня, с. Бряцаніе.
Дубо́чок, -чка, м. Ум. отъ дуб.
Ліниві́ти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться лѣнивымъ.
Перезімча, -чати, с. Перезимовавшій теленокъ.
Позбіратися, -раємося, -єтеся, гл. Собраться (о многихъ). Ще не всі салдати позбірались.
Презирство, -ва, с. Презрѣніе. Буде на неї дивитись з презирством і обходитись з неповагою.
Стиратися, -раюся, -єшся, сов. в. стертися, зітруся, -трешся, гл.
1) Стираться, стереться.
2) Истираться, истереться. Було трошки тютюну в кисеті, та стерлося на попіл. Зовсім стерся полоз, — от-от треба викидати.
3) Сражаться, имѣть стычки. Стали ся ляхи з козаками стиратися.
Хвошка, -ки, ж. Шкура дохлой овцы или козы.