Баштан, -на, м. 1) Бакша. Як уродив же той баштан! То кавуняччя оттаке, а дині оттакі!... 2) Родъ игры. Ум. баштанчик.
Бондаря, -ряти, с. = бондарча.
Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Го́рло, -ла, с. 1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Кричать на все горло. У горлі пересохло. Треба горло промочити. На го́рло заробля́ти. Зарабатывать на водку. Го́рлом дарува́ти. Освобождать отъ смертной казни. От уже ж бо осуджено, щоби Теклуні ні січено, ні рубано, але щоби Теклу горлом даровано. Го́рлом, на го́рло скара́ти. Казнить смертью. 2) Дуло въ пушкѣ, ружьѣ. Москаль гармати горлом у вічі поставив. 3) Входь въ рыболовный сакъ. 4) Cм. жорна. 5) Съуженное мѣсто кошари въ полонинах. Ум. Го́рличко.
Гу́ля́нка, -ки, ж. 1) Гуляніе, развлечете, забава. Пусти дочку на гулянки. Посходяться де на гулянку під неділю або під свято. 2) Свободное отъ занятій время. Употребляется въ выраженіяхъ: На гуля́нках, гуля́нками. Нехай колись на гулянках (гулянками) зроблю. 3) Въ заборѣ изъ вертикально-стоящихъ досокъ: промежутокъ, оставляемый между досками. Ум. Гуля́нонька, гуля́ночка. Перебрела дві річеньки, а Дунаю ніт, та забула гуляноньки, а роскоші ніт.
Довікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку.
Зеле́ний, -а, -е. 1) Зеленый. Ой ти, козаче, зеленім барвінку! Ой піду я молоденька зеленою долиною. Одступись, зелена жабо. 2) Незрѣлый. 3) зелені свя́та. Недѣля пятидесятницы. Раз, на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. зеле́на неді́ля. Воскресенье, которымъ начинается недѣля пятидесятницы. До зеленої неділі в байраках біліли сніги білі. Ум. зелене́нький, зелене́сенький. Гнеться явор зелененький.
Піввідровий, -а, -е. Полуведерный. Ми світові люде! Ось бери лиш піввідрове барильце та біжи по четвертину.
Посутеніти, -ніє, гл. безл. Потемнѣть. Як вже добре посутеніло, пішли на гробки.
Спаш, -шу, м. Потрава, порча скотиной травы или хлѣба на поляхъ. Займи скотину і візьми за спаш. Горобці шкоду роблять, а синиця в спаш упаде. Між листом повивертались боками довгі і круті білі гарбузи, неначе воли на спашу.