Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий.
Гнояний, -а, -е. Навозный, унавоженный.
Забі́г, -гу, м. 1) Набѣгъ. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закатъ снѣжный, скользкая покатость, куда сани съѣзжаютъ. и І казав, не їдь туди, там великі забіги. 4) — чому. Предупрежденіе. 5) мн. Старанія, усилія. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться.
Злотокрилий, -а, -е. Съ золотыми или золотистыми крыльями. Бжілка злотокрила.
Налютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Напаять. 2) = налютуватися.
Нех нар. = нехай. Котрі нас розлучять — нех їх Бог карає.
Пересторога, -ги, ж. Предостереженіе. Єдного пригода — другого пересторога. Гервасій не чув сієї перестороги.
Рабинів, -нова, -ве Принадлежащій раввину.
Тогокати, -каю, -єш, гл. Говорить часто того.
Хикнути, -ну, -неш, гл. Икнуть.