Забіга́ти 2, -га́ю, -єш, сов. в. забі́гти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Забѣгать, забѣжать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. В село із лісу вовк забіг. 2) Забѣгать, заходить на короткое время. Та він забігав на одну хвилину. Забіжиш до Марусі у робочу хвилину, — от скучиш, так словце яке нашвидку перемовити. 3) О саняхъ: скатываться, съѣзжать. Цілу дорогу сани забігали. 4) Предупреждать, предупредить. 5) Набѣгать, набѣжать, нападать, напасть (на кого). Як на чайках забігали на тих лютих ворогів. 6) Заставать, застать. Я не забіг уже запорожців. (Слова старика при упоминаніи о запорожцахъ). Стрижевск. 7) най ті язи́к не забі́гає. Не говори глупостей.
Зніматися, -маюся, -єшся, сов. в. знятися, знімуся, -мешся, гл. 1) Сниматься, сняться, быть снятымъ. 2) Подниматься, подняться съ мѣста, вставать, встать, двинуться, взлетать, взлетѣть вверхъ. Хоче знятись з лави, та не сила — наче прикипів. Знялися всі і пішли. Султан турецький з янчарами на Русь і Польщу знявся. Знялись з води утята. Козак — як той голуб: знявся та й полинув. Коли б ми не так думали, то й не знялись би вгору до великого задуму. знятись на но́ги. Подняться, стать, а въ переносномъ значеніи: вырости. Люде якось її вигодували, закіль знялась на ноги. пузирем зня́тися. О тѣлѣ: покрыться пузыремъ (напр., отъ обжога). Мале... до половини пузирем знялося. 3) — бурі, вітрові, бучі. Подниматься, подняться (о бурѣ, вѣтрѣ, шумѣ или крикѣ).
Ільнування, -ня, с. = льнування.
Куртий, -а, -е. Короткій.
Лагомина, -ни, ж. Лакомство. А на трьох (хурах), самих великих, всякі лагомини: сливи вагові, родзинки, фиґи та маслини. Везли з собою лагомини: оливу, мило, риж, маслини. Ум. лагоминка. Книші, вареники і всякі лагоминки.
Неґречно нар. Неучтиво, невѣжливо.
Пастущина, -ни, ж. Плата пастуху.
Позакопилювати, -люємо, -єте, гл. — губи. То-же, что и закопилити губи, но о многихъ.
Пріска, -ки, ж. = пріснище.
Ткачишин, -на, -не. Принадлежащій женѣ ткача.
