Виповнювати, -нюю, -єш, гл. = виповняти. Кров'ю річки й озера виповнювали.
Вівтарик, -ка, м. Ум. отъ вівтарь.
Відволода, -ди, ж. = відлига.
За́вісь, -сі, ж. = завіс.
Колоти, -лю, -леш, [p]одн. в.[/p] кольну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Колоть. В серце коле. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові.
2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Коли б свині роги, то б усіх поколола.
3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів.
4) Рѣзать (свиней).
5) Раскалывать. Тріски колоти.
Лабайдак, -ка, м. = лайдак? Чоловіче-лабайдаче, на що жінку продаєш?
Лободи́на, -ни, ж. Стебель лебеды. По городу ходила, лободину зломила. Живе, як сорока на лободині.
Торохтійка, -ки, ж. Пустомеля, болтунья. І не заціпить їй, гаспидській торохтійці.
Цабанити, -ню, -ниш, гл. 1) Поднимать. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. 3) Бранить, ругать. .
Шуя, шуї, ж. соб. Сволочь, шваль. Сама шуя в корчмі.
