Братічок, -чка, м. Ум. отъ брат.
Вихоритися, -рюся, -ришся, гл. Вихриться, кружиться вихремъ. Заверюха крутилась, вихорилась. (Думки) як завірюха крутились, вихорились.
Заму́лити Ii, -ся. Cм. замулювати, -ся.
Зачервоні́тися, -ні́юся, -єшся, гл. Раскраснѣться, зардѣться. Зачервонілася, як та квіточка. .
Знишка нар. Изподтишка, украдкой. Знишка мішки рве: то це такий чоловік. Як ниця собака — знишка рве.
Поразгівлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Разговѣться (о многихъ).
Прилиза, -зи, об. Съ гладко причесанными волосами; щеголь, франтъ.
Пузань, -ня́, м. = пузан.
Узда, -ди, ж. = вузда. Пропав кінь і узду кинь.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
