Гре́зен, -на, м. Виноградная кисть, гроздь.
Джупельце, -ця, с. Ум. отъ джупло.
Зво́ди, -дів, м. мн. Очная ставка. зво́ди зво́дити. Давать очную ставку.
Звоно́к, -нка́, м. 1) = звоник. 2) Раст. Campanula persicifolia.
Любе́ць, -бця́, м. 1) = люби́сток. Чи ти мене, моя мати, в любцю не купала, що ти мені, моя мати, долі не вгадала. 2) Милый. Ой як любця не любити, коли очки чорні!
Надприро́дній, -я, -є. Сверхъестественный, чудесный. Сяєво його духа було чимся надприроднім.
Попідбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и підбитися, но о многихъ. Некрутики... попідбивалися йдучи.
Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? У роботі багато сміху, — то мало спіху. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Ум. спішо́к.
Сума, -ми, ж. Сума. Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.
Тридев'ять, -ти, числ. Двадцать семь. Усе дам: хоч десять городів, або тридев'ять кладів, або чого хочете.
