Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Вітериця, -ці, ж. Вихрь.
Восьмака, -ки, ж. Восьмерка въ картахъ.
Посвідчення, -ня, с. Засвидѣтельствованіе.
Пролетіти Cм. пролітати.
Розвірчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. розверті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать что либо на себѣ намотанное. Висока... все розвірчувалась (з вуалю) та чепурилась.
Роскуйдувати, -дую, -єш, сов. в. роскуйдати, -даю, -єш и роскуйдити, -джу, -диш, гл. = роскудлувати, роскудлати. Мене змиють дрібні дощі, а розчешуть густі терни, а висушить ясне сонце, а роскуйдить буйний вітер. Хведір пізно вернувся додому, роскуйданий, без шапка.
Сковорідка, -ки, ж. Ум. отъ словорода.
Тека, -ки, ж. Портфель. Ум. течка.
Хандра, -ри, ж. Норовистая кобыла.
