Відсахнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Отшатнуться отъ кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. 2) Оставить кого, отшатнуться отъ кого; отстать, отвязаться отъ кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Одсахнувсь жінки й дитинки. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося.
Кімня́хъ, -ха, м. = Кім'я́х.
Компанія, -нії, ж.
1) Общество, компанія. Злі компанії і доброго чоловіка зопсують.
2) Отрядъ войска. Чому сь мене, моя мамо, з ранку не збудила, коли тота компанія з міста виходила.
Межува́ти, -жую, -єш, гл. 1) Межевать. Ой уступив москаль у запорозьку землю та й став межувати, де слободи, де городи добре буде сажати. 2) Граничить. Чернігівська губернія межує з київською.
Обступати, -паю, -єш, сов. в. обступити, -плю́, -пиш, гл. Обступать, обступить, окружать, окружить. Обступили сусідоньки наоколо хату. А козаки як та хмара ляхів обступили. Кабанів я охотниками обступлю і поб'ю.
Огидниця, -ці, ж. Противная, отвратительная женщина.
Покірний, -а, -е. Покорный, кроткій, смирный. Покірної голови меч не йметь. Покірнеє та дитятко та Мар'єчка. Ум. покірне́нький.
Посмітюшок, -шка, м. = посміттюха 1.
Потопати 2, -паю, -єш, сов. в. пото́пнути, -ну, -неш, гл. Потопать, тонуть, утонуть. Потопав моя доля край синього моря. Потопало два брати рідненькі.
Почухати, -хаю, -єш, гл. Почесать (зудящее мѣсто). Біда з ними, — каже, почухавши потилицю.
