А, сз. 1) А, же, но, на отивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Бог те знає, а не ми грішні. 2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. 3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? А був же ти в його вчора? — А був. 4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Нікому ж про це а-ні же́! 5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. 6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. ; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! Cм. Ачхи.
Амуни́ція, -ції и амуни́ця, -ці, ж. = Муни́ція. Зачав він [москаль] забивати цвяшки, де він ружжо повісить, де амуницію. Як амуницю спорядили і насушили сухарів.
Брись, -ся, м. Имя собаки.
Жура́вчик, -ка, м. Ум. отъ журав.
Позагострювати, -рюю, -єш, гл. Заострить (во множествѣ).
Портний, -а́, -е́ Пеньковый. Друга дерга портна, а та вовняна.
Почоломкатися, -каюся, -єшся, гл.
1) Облобызаться.
2) Подать руки другъ другу въ знакъ привѣтствія.
Розлук, -ку, м. Раздѣленіе. на розлук повідати — говорить раздѣльно.
Торбонька, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Черевуга, -ги и черевуха, -хи, ж. Рыба, Rhodeus amarus (Rhodeus sericeus). Ум. черевушка. Cм. черевань, череванька, пукас.
