Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

істота

Істота, -ти, ж. Существо. К. Іов. 54, 73. Зроду-віку не чули, щоб кого обмовила, чи осудила; така вже люб'яча істота була. МВ. І. 2) Натура. Панську 'стоту не переробиш. МВ. І. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 200.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОТА"
За́ймище, -ща, с. Занятое мѣсто вообще, въ частности то-же, что и займанщина. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34.
Курвій 2, -вія, м. = курваль. Желех.
Ма́сляно нар. Много масла. Сиряно, масляно. Ном. № 6485.
Мацю́пе́нький, -а, -е. = маціненький. Борз. у. Желех.
Мі́тися, міюся, -єшся, гл. = матися.
Оповіданка, -ки, ж. Разсказъ. Вх. Лем. 444.
Повбувати, -ва́ю, -єш, гл. Обуть (многихъ, многое).
Пороскладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и роскласти, но во множествѣ.
Скаменіти, -ні́ю, -єш, гл. = скам'яніти.
Харсон, -ну, м. Херсонъ. Полт. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІСТОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.