Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

істотне

Істотне нар. Дѣйствительно; точь-въ-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 200.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОТНЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОТНЕ"
Аву́! меж. для выраженія воя собаки, волка. Шейк.
Воластий, -а, -е. 1) Зобастый. 2) Имѣющій жирный подбородокъ.
Доле́жувати, -жую, -єш, сов. в. доле́жати, -жу, -жиш, гл. Долеживать, долежать. Тепер ніч довга, як до ранку долежати, то й боки заболять. Черниг. у.
Жу́белиця, -ці, ж. Навозный жукъ, Scarabeus stercorarius. Вх. Зн. 17.
Кугач, -ча, м. = сич. Кугач реготів. Мил. 10.
Мале́зний, -а, -е. Малый, пустячный, ничтожный. Желех.
Опилий, -а, -е. Перепившійся.
Поплювати, -плюю, -єш, гл. Поплевать.
Ростепірчити Cм. ростепірчувати.
Салдацький, -а, -е. Солдатскій. Левиц. І. 59.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІСТОТНЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.