Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Заві́рчування, -ня, с. Обвиваніе, обворачиваніе, закутываніе.
Містяни́н, -на, м. Горожанинъ.
Поручати, -ча́ю, -єш, сов. в. поручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.
Рав, -ва, м. = рабин. Ей жидівочко ж моя Рося! Буть мені тепер поставним равом. Дума.
Розіпсіти, -сію, -єш, гл. Испортиться нравственно. Всі одвернулися од правди, всі зледащіли, розопсіли. Сказано: батько й мати далеко, а гріх на порозі, — зовсім розопсіє.
Рубанка, -ки, ж.
1) Рубка (дровъ).
2) Сортъ мелколистой махорки.
Сливе нар. Почти. Пуд старость сливе і в рот не брав. Павла вона сливе й не бачила.
Судощати, -ща́ю, -єш, гл. Встрѣчать. Його (Байду) царь турецький судощає.
Шолудяй, -дя́я, м. = шолудивець. Як їдять та п'ють, так і кучерявчиком звуть, а поп'ють, поїдять — прощай шолудяй.
