Вірган, -ну, м. = вігран. Над Єленою віргани грают.
Годований, -а, -е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Тілом обросло, як кабан годований.
Калатати, -та́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] калатнути, -тну, -не́ш, гл.
1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька.
2) Стучать, стукнуть.
3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб'ють.
4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати.
5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи).
6) Шевелить? тормошить? Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так ноно вже неживе, то я й закопала.
Обскубати, -баю, -єш, сов. в. обскубти, -бу, -бе́ш, гл.
1) Ощипывать, ощипать (перья, волоса). Задрипаний такий (півень), обскублений, гребінь на йому покльований, крила мов деркачі.
2) Обрывать, оборвать, обдергать. Обскубли йому таки добре чуба.
Перекалка, -ки, ж. Грязные рвы, ручьи поперекъ дороги.
Підлепчастий, -а, -е. Узкій, тѣсно обхватывающій. Підлепчасті штани.
Полохати, -хаю, -єш, гл. Пугать. Се тая Солоха, що кури полоха. Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв.
Потугонька, -ки, ж. Ум. отъ потуга.
Рубель I, -бля, м. 1) Длинная жердь, накладываемая сверху воза съ сѣномъ, снопами и притягиваемая за концы веревкою такъ что она удерживаетъ лежащее на возу. 2) Валекъ для катанія бѣлья — толстая плашка съ зарубками и рукоятью. Як гарний рубель, широкий та важенький, так і сорочки гарно покачаєш. Ой бив рублем і качалкою. 3) = рубеж 1.
Сібірка, -ки, ж.
1) Коротенькая шубка, обшитая мѣхомъ. Почкай, доню, до вівтірка, буде шуба і сібірка.
2) Кутузка.
3) Сибирская язва.
