Висіти, -шу, -сиш, гл. Висѣть. Сядь, нехай поли не висять. Висить чоловік неживий.
Закінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ.
Заповня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. запо́внити, -ню, -ниш, гл. Наполнять, наполнить, заполнять, заполнить. Вода... заповняла завбільшки з його місце.
Засвіѣчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. засвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Зажигаться, зажечься. Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується. 2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять. Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. каганці́ в оча́х засвіти́лися. Искры изъ глазъ посыпались.
Зрубати Cм. зрубувати.
Кохан, -на́, м. = коханець.
Ле́гшати, -шаю, -єш, гл. Становиться легче. Оці вірші віршую я для себе, братія моя: мені легшає в неволі, як я їх складаю.
Несподіванка, -ки, ж. Неожиданность; сюрпризъ.
Прибудовувати, -вую, -єш, сов. в. прибудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Пристраивать, пристроить. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу покоів.
Смолі, -лів, м. мн. Сопли.
