Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю.
Жало́ба 1, -би, ж. Трауръ, траурная одежда. По правді, нам би слід одягтись у жалобу. Сестрам Мася також жалобу посправляла.
Ло́ви, -вів, м. мн. Ловля; охота, звѣриная ловля. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ой пішло два паничі на лови, на лови, надибало дві панянці в зеленій діброві.
Накипі́лий, -а, -е. Накипѣвшій.
Нехаяти, -хаю, -єш, гл.
1) Не радѣть о чемъ.
2) Пренебрегать чѣмъ.
Побігання, -ня, с. Бѣганіе, побѣгушки. Ум. побіганнячко. Ой весна-красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і доброє літечко... Моїм діткам на побіганнячко.
Поникати I, -ка́ю, -єш, гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі.
Пуляш, -ша, м. = пуляк.
Солодкість, -кости, ж. Сладость.
Ускубти, -бну, -неш, гл. 1) Дернуть за волосы. Хто схоче, добре ускубне за вражий чуб його зубами. 2) Урвать, дернуть. Вскубни трохи сіна. Живемо.... як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне.