Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безкарний, -а, -е. Безнаказанный. Безкарні боги. О. 1861. I. 94.
Видніти, -ніє, гл. безл. Свѣтать; проясняться.
Гробови́к, -ка́, м. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах..., переховують чуже, награблене добро. Мир. ХРВ. 321.
Заполони́ти, -ню́, -ниш, гл. Плѣнить, взять въ плѣнъ. Душу мою заполониш. Млак. 8. Думка, як би заполонити Четвертинського. Стор. МПр. 71.
Переробляння, -ня, с. Передѣлываніе. Богод. у.
Пиряти, -ря́ю, -єш, гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв'як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула. Мнж. 131.
Прогалюватина, -ни, ж. Прогалина, незасѣянное мѣсто среди хлѣбовъ. Лохв. у.
Прочухрати, -ра́ю, -єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора. Греб. 347.
Проявити, -ся. Cм. проявляти, -ся.  
Роспалатися, -лаюся, -єшся, гл. 1) Начать сильно пылать. Пожар удвоє розгорівся, роспалався до самої хмари. Шевч. 180. 2) О человѣкѣ: зардѣться, сильно покраснѣть, разгорѣться. Г. Барв. 340.