Астро́но́м, -ма, м. Астрономъ. Один був астроном і небо добре знав і зорі так лічив, як той вівчар отару.
Гуси́нець, -нця, м. Раст. Gagea pusilla Schult. Cм. Гусятник.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Дрижене́ць, -нця́, м. = драглі 2.
Лазник, -ка, м. Банщикъ. Ви, грубники, ви лазники, ви винники, ви броварники, годі вам у винницях горілок курити, по лазнях лазень топити.
Недотепний, -а, -е. Неспособный, неумѣлый. Е, бісів сину, і того недотепний.
Підбрехати Cм. підбріхувати.
Роздзявлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. роздзявитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Разѣваться, разинуться.
2) Разверзаться, разверзнуться. Стенув ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями.
Упин, -ну, м.
1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину.
2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Cм. спин.
Чек Въ выраженіи: на чеку. На сторожѣ. Треба було жити як на чеку: боялась його сама одна стрінути.