Виказувати, -зую, -єш, сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл.
1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Виказує на тебе, що ти з ним крав.
2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує.
Вонпити, -плю, -диш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура.
Глимання, -ня, с. Глотаніе, жадное проглатываніе.
Затлі́тися, -лі́юся, -єшся, гл. Затлѣться.
Нагу́лювати, -люю, -єш, гл. — скоти́ну. Пасть на хорошемъ подножномъ корму для откармливанія.
Позакапувати, -пую, -єш, гл. Закапать что (во множествѣ).
Позначатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. позначи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. 1) Обозначаться, обозначиться. 2) Сдѣлаться, стать замѣтнымъ. І не позначилось ні трохи, а скілько уже брали. Иногда прямо въ значеніи: уменьшиться на видъ. Наче і їмо не сито, а сала в бодні дуже позначилось.
Свірло, -ла, с. = свердел.
Судебник, -ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо.
Шарило, -ла, с. раст. Echium vulgare L.