Віддихати, -хаю, -єш, сов. в. віддихати, -хаю, -єш и відітхнути, -ну, -неш, гл. 1) Переводить, перевести духъ, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Сіла одітхнути.
Ло́га, -ги, ж. Животное, лежащее на днѣ въ морѣ. — Ой ти, мила дочко, та де твої лица? — Ой то мої лица їст в мори плотица, — та най нелюб не цулує! — Ой ти, моя дочко, та де твої ноги? — Ой то мої ноги їдя' в мори логи, — та най нелюб не схожає!
Могти́ся, -жеться, гл. безл. Мочься. Не так жий, як хочеться, а так, як можеться.
Напустува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Нашалиться.
Незодягнутий, -а, -е. Неодѣтый.
Переляскати, -каю, -єш, переляща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Перестать хлопать (бичемъ).
Погудити, -джу, -диш, гл. Выразить порицаніе, охулить. Сестру похвалять, мене погудять.
Сіяти, -сію, -єш, гл. Сѣять. Козаченько пшениченьку сіє. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. — во́ду. Кропить водой.
Сохур, -ра, м. Вилка для зимней ловли рыбы.
Тріпотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = трепотіти. Ґотур здойметься, тріпотит крилами, гутит.