Джолґону́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Джигонути. От одна (oca) як джолґоне його.
До́лонько, -ка, м. Ум. отъ I. Діл.
Зброди́ти, -джу, -диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Худоба збродила луку.
На́вал, -лу, м. 1) Напоръ воды. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка, ніби море, шуміє, а повінь все гірше бутніє; приходить на місце, де міст стояв, а навал і в'язи, і міст урвав. 2) Наклонъ (стоящаго столба).
Невжиточно нар. Нельзя ужиться. Покійниця боялась жить у тім дворі, боялась брата чоловікового, все було каже: «мені невжиточно там жить», бо він нападавсь усе на неї й на її чоловіка. А далі, бач, її й убито.
Переперчити, -чу́, -чи́ш, гл. Слишкомъ много перцу положить въ кушанье.
Пригортати, -та́ю, -єш, сов. в. пригорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Прижимать, прижать (къ сердцу), приласкать. Пригорнути до серденька та й поцілувати. Ой хто ж мене молодую на чужині пригорне?
2) Приваливать, привалить (сыпучимъ тѣломъ), пригресть сыпучее тѣло (землю, снѣгъ) и засыпать имъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула.
Проява, -ви, ж.
1) Происшествіе. Росказує, як то їй добре було ійти на базарь холодком, що бачила на місці.... і кого бачила, і з ким говорила, і яка проява лучалась.
2) об. Удивительный, странный человѣкъ. Хоча б ти шанував піч та лаву, та себе прояву. І ходить мій Охрім, неначе та проява. Ум. проявка. Въ сказкѣ: Жабка-проявка.
Скаля I, -ля, с. соб. 1) Клепки бочки, кадки. 2) Лучина, щепка.
Табачниця, -ці, ж. Женщина, нюхающая, приготовляющая или продающая табакъ.