Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брязь! меж., выраж. звукъ металла или стекла. Перстень бризь! Чуб. II. 94. Стук, брязь в віконечко: вийди, вийди, коханочко! Чуб. V. 207.
Ґой, ґоя, м. = Гой. О. 1861. XІ. 39, 40.
Добива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. доби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. К. ЧР. 396. Як в биком не биться, а все молока не добиться. Ном. № 2664. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестие. ЗОЮР. І. 262. Добився він до раю. Чуб. І. 218. Не загине наша слава, доб'ємося до Варшави. К. Досв. 130. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. Мнж. 16. І аж в середу у Хрестці к вечеру добились. Мкр. H. 39.
Забудо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. забудува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Застраиваться, застроиться. Великий був майдан, та вже забудувався багато. Черниг. г.
Зана́, -ни́, ж. Раст. Головня зерновая, Uredo segetum. Дивись лишень... скільки Бог дав сьому чоловікові пшениці, та яка ж гарна, та чиста, нема в неї ні зани 1), ні кукілю. — 1) Зана — таке зілля, що як доспіє, то неначе сажа з квітки сиплеться і темнить пшеницю. Стор. І. 23.
Збу́й-Вік, -ка, м. 1) = збудь-вік. Волын. г. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. Подольск. г. 2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли. Луб. у.
Познищувати, -щую, -єш, гл. Уничтожать (во множествѣ).
Порозгризати, -за́ю, -єш, гл. Разгрызть (во множествѣ).
Послатися, -стелюся, -лешся, гл. 1) Приготовить постель. Послались долі і лягли. Драг. 129. Як послався, так і виспався. Посл. 2) Простлаться, разостлаться. І падає, і по землі постлались ті коси білі. К. МБ. X. 16.
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл. 1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448. 2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153.