Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вільшка, -ки, ж. Ум. отъ вільха.
Збаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.
Перетужити, -жу, -жиш, гл. Перетужить, перегоревать. Затужила дівчина за мною. Нехай тужить, вона перетужить, нехай козак роченька дослужить. Чуб. V. 289.
Плискач, -ча, м. 1) = плескач. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий. Новомоск. у. 2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью.
Поділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже... коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.
П'ятимісячний, -а, -е. Пятимѣсячный. Желех.
Розгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. розгребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.
Скончитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. = скінчитися. Постой, милий, не женися, ще я не скончилась. Чуб. V. 459.
Смирнішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться смирнѣе.
Хорошіти, -шію, -єш, гл. Хорошѣть.