Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш?
Гадай-Зілля, -ля, с. = білозор, Parnassia palustris L.
Гнояк, -ка, м. 1) Навозный жукъ. Cм. гнойовик. 2) = гноївня?
Зімникува́тий, -а, -е. О фруктахъ: поспѣвающій къ зимѣ. Зімникуваті груші, яблука.
Намаща́ти, -ща́ю, -єш, гл. = намащувати. Чимсь треба намащати оцю виразку, то вона швидче загоїться, — лоєм, чи що б то.
Обжарити, -рю, -риш, гл. Обжечь. Чисто всі плечі обжарив.
Оне, оне́є, мѣст. Это. Употр. въ выраж. не оне́, не онеє въ знач. не хочетъ (этого): Та і Тетяна нишком плаче, а до роботи не оне. Хоть чоловік і не онеє, коли же жінці, бачиш, теє, так треба угодити їй.
Отрута, -ти, ж. Отрава, ядъ. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ом. Отрутонька.
Погонець, -нця, м.
1) = погонич 2. Був в погонцях за Дунаєм.
2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять.
Пришелепкуватий, пришелепуватий, -а, -е. Пришибленный, придуроватый. Славна дівка на натуру, — пришелепкувата.