Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Єрусали́м, -ма и -му, м. Іерусалимъ. Як іти, каже, у Ерусалим, то буде тобі море велике. О. 1862. V. 78.
Зазува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зазу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Обувать, обуть. Черевички везе: зазувай, защипай. Гол. II. 190.
Зало́ма, -ми, ж. Верхняя конусообразная часть стога. Я оце снопи на залому кидав. Черк. у.
Ланц, -ца, м. = ланцюг. Шух. І. 181, 253.
Подозвелити, -лю, -лиш, гл. Дозволить, позволить. Посилав спитати короля: чи подозволить він йому поторгувати у його королівстві. Чуб. II. 389.
Позвужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ). Усім би добре пошито, тільки рукава широкі — треба позвужувати. Кіевск. у.
Полокати, -каю, -єш, гл. Мыть, полоскать. Угор. Полотна пшениця. Камен. у.
Приємно нар. Пріятно. Зелене вино Богу приємно. Чуб. III. 415.
Розчинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. розчинитися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Отворяться, отвориться. Коли се розчинились двері. Левиц. І. 1. 324. 2) О ящерицахъ; разрѣшиться отъ бремени. Ящурки розчинилась. Чуб. І. 65.
Теребій, -бія, м. Ѣдокъ, ѣдунъ. Недоїдки свідчили, що тут були люде та ще й добрі теребії. Св. Л. 223.