Відав, відай, нар. Вѣроятно, должно быть. Ой відав ти слабий, хорий. Болить мені головонька відай же я вмру.
Голуб'я́тник, -ка, м. 1) Постройка для голубей, голубятникъ. 2) Родъ коршуна.
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі Cм. II. Дибки.
Згордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. = згордити. Як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину.
Крикливий, -а, -е. Крикливый. Ірися... цьохля проклятуща... крикливійша із щебетух.
Неминуще нар. = неминуче. Вже ж його неминуще оддавати.
Сподобитися, -блюся, -бишся, гл. = сподобатися. В чистім полі, край дороги ляхам сподобився.
Тіснісінько нар. Совсѣмъ тѣсно.
Упереміжку нар. Поперемінно; перемѣшивая. Треба коневі впереміжку давати їсти, се-б-то раз сіно, а другий солому або-що.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.