Без'язикий, -а, -е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Дружки без'язикі. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої.
Бобро, -бра, м. = бобер 1.
Задира́к, -ка, м. пт. турухтанъ, Tringa pugnax.
Мірчу́к, -ка, м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.
Подихати 2, -ха́ю, -єш, сов. в. подихнути, -ну́, -не́ш, гл. Повѣвать, повѣять. Тільки одна труба, та й та димовая, а з тиєї труби димно подихає. Наш вік — мов вітерець, що стиха подихає.
Попоговорити, -рю́, -риш, гл. Поговорить много.
Роскудкудакатися, -каюся, -єшся, гл. Раскудахтаться. Роскудкудакалась як квочка.
Слізний, -а, -е. Слезный, изъ слезъ. Де плаче сестричка — слізная криничка.
Тупо нар. Тупо.
Царинник, -ка, м. Сторожъ «царини». Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив.