Безчасу нар. Преждевременно, несвоевременно. Безчасу вмерли діти. Вона безчасу дитину привела.
Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя.
Гальовина, -ни, ж. = галява.
Доча́патися, -паюся, -єш, гл. = дочапати. Ходити ще не вміє, а до помийниці як дочапається, дак так і вихлюпоще всю.
Запізни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Опоздать. Запізнений відгомін гайдамацького гомону.
Крадій, -дія, м. Воръ.
Ле́гот, -ту, м. Зефиръ, легкій вѣтерокъ.
Ма́рево, -ва, с. 1) Сухой туманъ, волнующіяся испаренія. Сонце піднялось височенько, роса висохла; над ставками, над гадками затремтіло ясне марево. 2) Миражъ, обманчивое видѣніе. Марево, паноче, увесь світ мороче. Марево мріється, неначе діється.
Пошмагати, -га́ю, -єш, гл. Постегать. Оце тебе за те по жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, що пан із панею сю цілу ніч не спали.
Цураха, (-хи?), цурачка (-ки? ж?). Употребл. подобно слову цур. Цураха поганем очем. Цур-цурачка — гостра болячка. Аби не урік, треба що небудь хвалячи дивитись на нігті або у стелю і казати: «ні вроку!» або: «цураха».