Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Відерник, -ка, м.
1) Дѣлающій ведра.
2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Нао́чний, -а, -е. 1) Очевидный, явный. 2) Находящійся на глазахъ. 3) нао́чний свідок. Свидѣтель-очевидецъ.
Перестань, -ні, ж. = перестан. Нема йому перестані.
Похлопні, -нів, м. Лапти, подплетенныя пенькою.
Продзизчати, -чу́, -чи́ш, гл. Прожужжать.
Псалтирний, -а, -е. Псалтырный. Псалтирні вірші. На струнах псалтирних заграю.
Турь, -ря, м. = тур. Де вна сушена? — В туря на розі.
Тучений, -а, -е. Откармливаемый, угощаемый. Гість непрошений не дуже буває тучений.
Устигати, -гаю, -єш, сов. в. усти́г(ну)ти, -гну, -неш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Не встиг козак Нечай на коника всісти. Зараз Левка стали заганяти: насилу встигла йому Ївга подати сорочечку.