Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блювака, -ки, об. Страдающій рвотой.
Відборонити, -ся. Cм. відбороняти, -ся.
Гру́з, -зу, м. Битый кирпичъ, щебень. Оклипцював її (хату), грузом набив. Г. Барв. 53.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. Чуб. V. 95. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3)язик. О лошади: ранить языкъ травою. Шух. І. 211. 4)себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу. Шух. І. 203.
Зрадзілля, -ля, с. раст. Agrimonia Eupatorium. Шух. І. 21.
Мокра́вник, -ка, м. Раст. Stellaria. Вх. Пч. І. 13.
Наму́рхатися, -хаюся, -єшся и намурха́титися, -ха́чуся, -тишся, гл. Натоптаться. За день намурхатишся (намурхаєшся), то й ніг не чуєш. Луб. и Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Понаралювати, -люю, -єш, гл. Напахать ралом во многихъ мѣстахъ.
Посвячіння, -ня, с. Освященіе. Левиц. І. 331. Це порося на посвячіння. Н. Вол. у.
Розбовтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. розбо́втатися, -таюся, -єшся, гл. Разбалтываться, разболтаться.