Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виливати, -ва́ю, -єш, сов. в. вилити, -ллю, -ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. Ном. № 10537. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, впливало мову. Шевч. 4. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. Шевч. 80. На Андрея виливають воском, оливом. О. 1861. X. 48. як з воску вилив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь. Мнж. 171.
Водозбір, -збору, м. Бассейнъ. Желех.
Возовик, -ка, м. Ломовая лошадь.
Джинджури́стий, -а, -е. Кокетливый, франтовской.
За́слінка, -ки, ж. Доска для закрытія отверстія въ кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі... і поїла. Рудч. Ск. II. 41.
Заста́вник, -ка, м. Закладчикъ, залогодатель.
Ма́мочка, -ки, ж. Ум. отъ мама.
Повипрядати, -да́ю, -єш, гл. Выпрясть (во множествѣ).
Помирувити, -рую, -єш, гл. Помазать елеемъ.
Фантазія, -зії, ж. Фантазія. Левиц. Пов. 11, 276. Мережки фантазії. К. МХ. 39.