Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Байдиґи, -диґ, ж. мн. Въ выраж.: байдиґи плести. Говорить вздоръ. Желех.
Більмо, -ма, с. Бѣльмо. Більмо окові нічого не шкодить, але не бачить. Ном. Більмо із ока зганяти. Мил. М. 35. А більмом би ти очі зайшли! (Брань). Фр. Пр. 56.
Відрада, -ди, ж. 1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет. 2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. Cм. відрадість.
Вістовик, -ка, м. = вістовець. Скоро прилетить вістовик від дідуся. Чуб. II. 21.
Доканди́бити, -блю, -биш, гл. Дотянуть до извѣстнаго времени, скупо пользуясь чѣмъ. Чи стане, чи не стане нам хліба докандибити? Зміев. у.
Жижаки́, -кі́в, м. мн. = дріжаки.
Заґедзе́лити, -лю, -лиш, гл. Понести чепуху.
Наскучати, -ча́ю, -єш, сов. в. наскучити, -чу, -чиш, гл. Наскучать, наскучить. Да вже ж мені наскучим. Чуб.
Піддубок, -бка, м. = піддубень. Чуб. V. 1183.
Спорядити, -ся. Cм. споряджати, -ся.