Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Википати, -па́ю, -єш, сов. в. википіти, -плю, -пиш, гл. Выкипать, выкипѣть. Аф. 330.
До́пуст, -ту, м. Попущеніе, допущеніе. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був. Камен. у.
Здогна́ти Cм. здоганяти.
Здрі́нка, -ки, ж. Зрачокъ. Вх. Лем. 419.
Зрекатися, -ка́юся, -єшся, сов. в. зректи́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. = чого. Отрекаться, отречься отъ; отказываться, отказаться отъ. Невинности моєї не зречуся. К. Іов. 57.
Кирд, -да, м. Стадо овецъ. Ум. ки́рдик.
Обоз, -зу, м. Лагерь, станъ. Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву. К. ЧР. 14. Пусти мене, коменданте, з обозу до дому. Чуб. V. 332.
Подокопувати, -пую, -єш, гл. Докопать (во множествѣ).
Приналежатися, -жуся, -жишся, гл. 1) = приналежати. 2) Надлежать. Погостилися там, як ся приналежить. Драг. 275.  
П'ятикутник, -ка, м. Пятиугольникъ. Желех.