Вихання, -ня, с. Маханіе, размахиваніе.
Дотри́мувати, -мую, -єш, сов. в. дотрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. Додерживать, додержать. — сло́ва. Сдерживать, сдержать слово. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Перестань, милий, долі нарікати, старайся тілько слова дотримати.
Завіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. завія́ти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. 2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок.
Загнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. загнисти́ и загни́ти, -нию́, -є́ш, гл. Загнивать, загнить.
Здіб, здо́бу, м. Внѣшній, наружный видъ, внѣшность, фигура. вона на такий здіб, що і... Она такова же по внѣшнему виду, какъ и...
Квасити, -шу, -сиш, гл.
1) Квасить.
2) Окислять.
3) — губи. Имѣть кислую мину. Жінкам та дітям можно квасить губи.
Осюди нар. Вотъ сюда.
Потмарити, -рю, -риш, гл. = потьмарити. На небі усі звізди потмарило.
Прохолодний, -а, -е. Прохладный.
Тукати, -каю, -єш, гл. Ударять, стучать равномѣрно. Дятел тукає в дерево. Прийшов же я під віконце — тук, тук! «Вийди, дівчино, бо я вже тут». — Ой не тукай, гультаю, не тукай!