Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимін, -ну, м. и виміна, -ни, ж. Обмѣнъ.
Відерце, -ця, с. Ум. отъ відро.
Граби́тель, -ля, м. 1) Грабитель. Бо неправедним достатком хвалиться грабитель. К. Псал. 20. 2) Сборщикъ податей. Борз. у.
Ґля́ґаний, -а, -е. сир. Сладкій творогъ.
Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.
Поводдя, -дя, с. Повода. Держить коня за поводдя. АД. І. 7.
Поїздонько, -ка, м. Ум. отъ поїзд.
Робачок, -чка, м. Ум. отъ робак.
Стабуритися, -рюся, -ришся, гл. Столпиться. Стабурились коло криниці: той собі лізе води, той собі, а пяні, та й один у криницю впав. Канев. у.
Фляворити, -рю, -риш, гл. Болтать безъ умолку, трещать, пустословить. Фр. (Желех.)