Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
Від'Їздний, -а, -е. Который на отьѣздѣ, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? О. 1862. І. 51. від'їздне = відклінне.
Підгас, -су, м. Соль, которую выбираютъ изъ солеваренной сковороды послѣ того, какъ уже погасятъ огонь. Вх. Зн. 49.
Поміст, мо́сту, м. Полъ деревянный. Сим. 2. Шух. І. 93. А в нашого Галайди хата на помості. Шевч. 209. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе трава на помості. Мет. 23. У дівчини чорнявої ввесь двір на помості. Мет. 90. Як шкваркне об поміст. Мнж. 7.
Розумник, -ка, м. Умникъ. Желех.
Сливитися, -влюся, -вишся, гл. О писанкахъ: разрисовываться. МУЕ. III. 43.
Тюпати, -паю, -єш, гл. Ходить мелкими шажками; ѣхать медленно. Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай. Ном. № 13674. Проти нас тюпа чоловік верхи. О. 1862. VIII. 27.
Червивіти, -вію, -єш, гл. Червивѣть. Черк. у.
Шкірочка, -ки, ж. Ум. отъ шкіра.