Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилляти, -ляю, -єш, гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. ІІІ. 661.
Гнітитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Давиться, надавливаться. 2) Быть угнетаемымъ. 3) хліб гнітиться. Хлѣбъ подрумянивается. Паска ніяк не гнітиться. Кролев. у.
За́місць, замісь. Cм. замісто.
Заплазува́тися, -зу́юся, -єшся, гл. Запачкаться, загрязниться ползая.
Ма́рне нар. = марно. Ой плачу я, плачу, свої літа марне трачу. Мет. Ум. марне́нько. Ой і як нам (літам) не марненько йти: нікому нас шанувати. О. 1862. VI. 30.
Позапитувати, -тую, -єш, гл. Спросить (многихъ).
Пооскоромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Оскоромиться (о многихъ).
Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Удержуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. удержатися, -жуся, -жишся, гл. Удерживаться, удержаться. Не держались на горі, а під горою не вдержишся. Ном. № 13518. Тепер я не хочу нічого: дасте свиту да рушницю, бо в мене нічого не вдержиться. Рудч. Ск. І. 91.
Ферфела, -ли, ж. Мятель. Фр. (Желех.).