Вітцевий, -а, -е. = батьків.
Дзьобань, -ня, м. = Оскард (съ острыми концами).
Дова́дити, -важу, -диш, гл. 1) Досадить. До того мені доводив, що вже й вадити більш ні в чім. 2) Пріучить. Доводив хлопця до горілки.
Жа́сно нар. = жаско.
Нирцем нар. Ныряя.
Реторва, -ви, ж. соб. Ученики класса реторики
Роптати, -пчу, -чеш, гл.
1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть?
2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче.
Терція, -ції, ж. Названіе 6-ой большей струны бандуры или кобзы.
Хованка, -ки, ж.
1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде.
Цівка, -ки, ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. 2) = ціва 1. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр.). Cм. ціва 2. Щука-риба сукно ткала, а рак-неборак цівки сукав. 4) Трубка. У пневматичної машини дві цівки або дудки. 5) Ружейный стволъ. 6) Дымовая труба. 7) Трубчатая кость въ ногѣ животныхъ: верхня цівка — выше колѣна, нижня цівка — ниже колѣна. 8) Плечевая кость. 9) Часть олійниці. Cм. 10) мн. цівки. Родъ ловушки для звѣрей: веревочныя петая, при которыхъ остальная часть веревки скрыта въ дерев. трубкѣ, чтобы пойманный звѣрь не могъ перегрызть веревки 11) Струя. Дощ іде, як відром Ілле, а зо стріх біжить, як цівкою. Кров цівкою б'є. Добре цівкою смикнув. (О сильно пьяномъ). Ум. ці́вочка. Пішла за ткачика цівочки сукати.