Виганьбити, -блю, -биш, гл. Изругать. Семен було мене і полає, і виганьбить.
Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Иверь, -ря, м. Зарубка поперегъ дерева.
Качачий, -а, -е. Утиный.
Нагу́лювати, -люю, -єш, гл. — скоти́ну. Пасть на хорошемъ подножномъ корму для откармливанія.
Перевозити, -жу, -зиш, сов. в. перевезти, -зу, -зе́ш, гл.
1) Перевозить, перевезть. Виглядає, чи не где з боярами в гости, — перевезти із келії в хату на помості.
2) Переправлять, переправить черезъ рѣку. Чи ти, Іване, рибу ловиш, чи ти людей перевозиш? — бабу. Cм. баба.
Перехотіти, -хо́чу, -чеш, гл. = перехтіти.
Розронити, -ню, -ниш, гл. Разогнать. Де орду вгоню, там ю розроню.
Цітуватися, -туюся, -єшся, гл. = цітати. Яблучками підкидалися, горішками цітувалися.
Штапний, -а, -е. 1) Красивый, пригожій.
2) Искусный.